Публікаційна етика

Під час розроблення політики публікаційної етики редакційна колегія журналу врахувала рекомендації Committee on Publication Ethics (COPE), а також досвід інших наукових організацій і редакцій.

Етичні зобов’язання редакторів видання

1. Усі матеріали, подані до публікації, проходять ретельний відбір і рецензування. Редакційна колегія залишає за собою право відхилити статтю або повернути її автору на доопрацювання. Автор зобов’язаний внести зміни до статті відповідно до зауважень рецензентів або редакційної колегії.
2. Редактор зобов’язаний об’єктивно розглядати всі рукописи, подані до публікації, здійснюючи їх належну оцінку незалежно від расової приналежності, релігії, національності, а також місця роботи автора(ів).
3. Редактор зобов’язаний своєчасно розглядати рукописи, подані до публікації.
4. Редактор несе повну відповідальність за прийняття рішення щодо прийняття або відхилення рукопису. Відповідальний і виважений підхід до виконання цих обов’язків передбачає врахування рекомендацій рецензентів стосовно якості та автентичності рукопису, поданого до публікації. Водночас рукописи можуть бути відхилені без проведення рецензування у разі їх невідповідності профілю видання.
5. Редактор і члени редакційної колегії не розголошують іншим особам інформацію, що стосується змісту рукопису, який перебуває на розгляді, за винятком осіб, залучених до його професійної оцінки.
6. Редактор зобов’язаний поважати інтелектуальну автономію авторів.
7. Відповідальність і право ухвалення рішення щодо будь-якого рукопису, поданого самим редактором, повинні бути делеговані іншій кваліфікованій особі.
8. У разі надання редактору переконливих доказів того, що основний зміст або висновки роботи, опублікованої в журналі, є хибними, він/вона зобов’язаний(а) сприяти публікації відповідного повідомлення із зазначенням допущеної помилки та, за можливості, її виправлення. Таке повідомлення може бути підготовлене особою, яка виявила помилку, або незалежним автором.

Етичні зобов’язання авторів

1. Основною відповідальністю автора є подання достовірного викладу результатів дослідження, а також об’єктивне обґрунтування його наукової значущості.
2. Первинне повідомлення про результати дослідження має бути достатньо повним і містити необхідні посилання на доступні джерела інформації.
3. Автори статей несуть відповідальність за їх зміст. Результати дослідження, висвітлені у статті, повинні бути достовірними та науково обґрунтованими.
4. Автор повинен посилатися на ті публікації, які мали визначальний вплив на характер виконаної роботи, а також на ті, що дозволяють оперативно ознайомити читача з попередніми дослідженнями, важливими для розуміння представленого дослідження. За винятком оглядових праць, необхідно мінімізувати цитування робіт, які безпосередньо не стосуються поданої статті. Автор зобов’язаний здійснити ґрунтовний літературний пошук з метою виявлення та цитування оригінальних публікацій, що описують відповідні дослідження та мають тісний зв’язок із тематикою роботи. Також необхідно зазначати джерела матеріалів принципового значення, використаних у дослідженні, якщо ці матеріали не були отримані автором самостійно.
5. Слід уникати фрагментації наукових звітів. Дослідник, який здійснює комплексне вивчення системи або групи взаємопов’язаних систем, повинен організувати публікацію таким чином, щоб кожен її структурний елемент надавав цілісне уявлення про відповідний аспект загального дослідження.
6. Під час підготовки рукопису до публікації автор зобов’язаний поінформувати редактора про попередні публікації або рукописи, подані чи прийняті до друку. Копії таких рукописів мають бути надані редактору із зазначенням їхнього зв’язку з рукописом, поданим до публікації.
7. Автор не повинен подавати рукописи, які по суті описують однакові результати дослідження, більш ніж до одного журналу як первинну публікацію, за винятком випадків повторного подання до журналу, який раніше відхилив матеріал, або відкликання рукопису самим автором. Допускається подання повнотекстової статті, що розширює раніше опубліковане коротке попереднє повідомлення (анонс) щодо того самого дослідження. У такому разі під час подання рукопису необхідно поінформувати редактора про те, що матеріал є розширенням або продовженням попереднього дослідження, а також обов’язково навести посилання на попередню публікацію в тексті рукопису.
8. Автор повинен чітко зазначати джерела всієї процитованої або поданої інформації, за винятком загальновідомих відомостей. Інформація, отримана в приватному порядку під час розмови, листування чи обговорення з третіми особами, не може використовуватися або оприлюднюватися у роботі автора без явного дозволу дослідника, від якого вона була отримана. Аналогічний підхід має застосовуватися до інформації, здобутої в процесі надання конфіденційних послуг, зокрема під час рецензування рукописів або проєктів, поданих на отримання грантів.
9. Співавторами статті повинні бути всі особи, які зробили вагомий науковий внесок у представлену роботу та несуть спільну відповідальність за отримані результати. Інші форми участі мають бути відображені у примітках або в розділі «Подяки». Лише адміністративна причетність до дослідження не є підставою для визнання особи співавтором (водночас у відповідних випадках доцільно зазначити суттєву адміністративну підтримку у виконанні роботи). Особи, які померли та відповідають зазначеним критеріям авторства, повинні бути включені до переліку авторів із зазначенням у примітці дати їхньої смерті. Забороняється вказувати вигадані імена як автора або співавтора. Автор, який подає рукопис до публікації, несе відповідальність за включення до переліку співавторів усіх осіб, що відповідають критеріям авторства. У разі підготовки статті кількома авторами один із них, який надає контактні дані, оформлює документи та здійснює комунікацію з редакцією, повинен мати згоду інших авторів на її публікацію.
10. Персональна критика науковців не може вважатися прийнятною за жодних обставин. Водночас опубліковані статті у відповідних випадках можуть містити критичний аналіз експериментальних або теоретичних досліджень.
11. Автори повинні поінформувати редактора про будь-які потенційні конфлікти інтересів, зокрема про консультаційні або фінансові інтереси будь-якої компанії, на яку може вплинути публікація результатів, викладених у цьому рукописі. Автори також зобов’язані забезпечити відсутність договірних зобов’язань або майнових обмежень, які могли б вплинути на можливість публікації інформації, що міститься у поданому рукописі.

Етичні зобов’язання рецензентів

1. Рецензент повинен об’єктивно оцінювати якість рукопису, а також враховувати ступінь відповідності роботи високим науковим і академічним стандартам викладення. Рецензент зобов’язаний поважати інтелектуальну незалежність авторів.
2. Якщо обраний рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню дослідження, представленого в рукописі, він повинен негайно повернути рукопис редакції.
3. Рецензент повинен враховувати можливість виникнення конфлікту інтересів у випадках, коли поданий рукопис тісно пов’язаний із його поточними або раніше опублікованими науковими роботами. У разі наявності сумнівів рецензент зобов’язаний негайно повернути рукопис без надання рецензії, повідомивши про наявність конфлікту інтересів.
4. Якщо рецензент припускає, хто є автором або співавтором рукопису, і з цієї причини не може здійснити неупереджену, об’єктивну та незалежну оцінку матеріалу, він/вона повинен(на) припинити рецензування та поінформувати відповідального редактора журналу про неможливість подальшої роботи над рукописом.
5. Рецензенти повинні належним чином пояснювати та обґрунтовувати свої висновки, щоб редактори й автори могли зрозуміти підстави зроблених зауважень. Будь-яке твердження про те, що певне спостереження, висновок або аргумент уже були раніше опубліковані, має супроводжуватися відповідним бібліографічним посиланням.
6. Рецензент повинен відзначати випадки недостатнього цитування авторами праць інших дослідників, які безпосередньо стосуються рецензованої роботи; водночас слід враховувати, що зауваження щодо недостатнього цитування власних досліджень рецензента можуть сприйматися як упереджені. Рецензент також повинен звернути увагу редактора на будь-яку суттєву подібність між поданим рукописом і вже опублікованою статтею або іншим рукописом, що одночасно поданий до іншого журналу.
7. Рецензент зобов’язаний надати рецензію у встановлений строк.
8. Рецензенти не повинні використовувати або розголошувати неопубліковану інформацію, аргументи чи інтерпретації, що містяться в поданому рукописі, якщо інше прямо не дозволено автором. Водночас, якщо така інформація свідчить про те, що окремі напрями власних досліджень рецензента можуть виявитися нерезультативними, припинення відповідної роботи рецензентом не суперечить етичним нормам.
9. Серйозність звинувачення у плагіаті зобов’язує рецензента надавати належне та аргументоване обґрунтування своїх зауважень. Будь-яке твердження щодо плагіату або упередженого цитування повинно супроводжуватися відповідними посиланнями. Висновки рецензента не повинні бути безпідставними або такими, що можуть бути легко дискредитовані автором за відсутності належних доказів.
10. У разі виникнення сумнівів щодо плагіату, належності авторства або фальсифікації даних рецензент повинен звернутися до редакційної колегії з ініціативою проведення колективного розгляду поданої статті.
11. Оскільки рецензент повинен відзначати випадки недостатнього цитування авторами праць інших дослідників, що працюють у межах проблематики рецензованої статті, зауваження щодо недостатнього цитування власних досліджень рецензента можуть розцінюватися як упереджені.
12. Підтримання встановленої періодичності виходу журналу потребує від рецензента високого рівня самодисципліни, що проявляється у своєчасному наданні рецензій на статті та дотриманні коректного й професійного ставлення до авторів. У разі виявлення некоректної поведінки щодо авторів, систематичного подання рецензій неналежної якості або порушення встановлених строків їх подання співпраця з таким рецензентом припиняється.